Виступ Президента України Віктора Ющенка з нагоди 65-річчя заснування Української повстанської армії
Київ, 14 жовтня 2007 року
Дорогі співвітчизники,
Дорогі ветерани,
Пані та панове!
Вітаю вас із 65-ю річницею Української повстанської армії.
Вітаю вас із святом Покрови Пресвятої Богородиці.
Військо, якому належало бути заснованим у цей день, стало непереможною, нескореною і однією з найтрагічніших армій XX століття.
Звертаюсь до вас зі словом, яке зобов’язаний твердо сказати Президент Української держави.
Пам’ять про кожного героя і кожну жертву боротьби за визволення, свободу і незалежність України є святою і неподільною.
Сотні тисяч воїнів Української повстанської армії постали на захист рідної землі.
Вони – переможці, бо перемогла їхня віра у майбутню державу.
Подвиг людей, які боролись і полягли за Батьківщину, становить головне історичне значення ролі УПА для всієї України.
Сьогодні, на знак державної шани ми згадуємо усіх патріотів, які сформували національний Рух Опору – попри явну приреченість і неминучу загибель.
З болем і скорботою поминаємо усіх невинних жертв, яких на українській землі забрав смерч Другої світової війни.
У цьому пеклі було страждання мільйонів, наш бездержавний народ не міг його зупинити, але він мобілізував усі свої сили задля перемоги людськості.
Не оминаємо жодної важкої сторінки нашої історії і саме так – відновлюємо правду, за якою стоїть великий і соборний подвиг Українського народу – народу, який переміг смерть і врешті утвердив свою державу.
Чітко і ясно потрібно сказати про двох ворогів, проти яких взяла зброю Українська повстанська армія – проти нацизму і комуністичного терору.
У цій боротьбі УПА об’єднала людей різних національностей і різних політичних поглядів. Цей факт є принципово важливим для розуміння визвольного характеру боротьби повстанців.
Найбільшим зовнішнім злом, яке у XX столітті поставило Український народ на межу фізичного знищення і в диявольському задумі штовхнуло брата на брата, був тоталітаризм і заперечення нашого права на життя і незалежність.
Разом з іншими народами світу ми засуджуємо будь-який вияв тоталітарної свідомості, зневаги до людського буття і буття національного.
Як наслідок тоталітарної ідеології я розглядаю досі існуючу пропаганду, яка свідомо спотворює правду про боротьбу українського підпілля.
Ці спроби – приречені. Так само, як їхні носії, які ще донедавна заперечували саму нашу державність.
Упевнений, що історики дадуть вичерпну і неупереджену оцінку подій того часу.
Я закликаю належні державні органи, громадськість, українських і закордонних вчених і дослідників продовжити роботу з вивчення і донесення людям істини про дії УПА.
Пам’ять про національний Рух Опору потребує нашого єдиного і об’єднавчого визнання.
Його значення бачу у трьох вимірах.
Насамперед у вимірі людському.
За подвигом і трагедією УПА стоять долі людей, які пройшли не лише через горнило війни, але й через тортури і репресії радянського часу.
Держава і суспільство в боргу перед цими людьми.
Україна не має і не може ділити ані своїх ветеранів, ані їхні долі, ані їхню любов до рідної землі.
Нам потрібне співпереживання. Я твердо вірю, що найвищим торжеством мудрості нашого народу стане спільна і чиста пам’ять про минуле, виявлена у реальній турботі влади, у порозумінні старшого покоління, у порозумінні всього суспільства.
Другим є вимір національний.
Ми зобов’язані подивитися на нашу історію поглядом національної гідності, а отже, відкинути нав’язані ззовні міфи і стереотипи.
Національний погляд охоплює і зводить воєдино кожне зусилля, віддане Україні.
Приклад і чин Української повстанської армії належить до цього ряду разом з жертовною боротьбою і працею мільйонів синів і доньок нашої землі – усіх, хто вірив, вірить і прагне добра нашій державі.
Третє – це вимір міжнародний.
Із зрілою відповідальністю ми повинні пам’ятати про правду і кривду нашого минулого бездержавного життя.
Український внесок у перемогу людства над тоталітаризмом – винятковий.
На основі нових віднайдених свідчень ми маємо донести світові повне знання про визвольну боротьбу нашого народу, про численні приклади людської саможертви задля порятунку інших і про справжню народну відданість цінностям гуманізму, добра і милосердя.
Відродження історичної правди означає для нас спільний рух вперед – як єдиного суспільства, як єдиної нації, як великого світового народу.
Усвідомлюючи життєву вагу цього процесу, я рішуче і однозначно наполягаю на державному визнанні ветеранів українського підпілля і звертаюся до новообраного парламенту України і майбутнього уряду прийняти таке рішення.
У вашій присутності хочу оголосити сьогодні про присвоєння звання Героя України Головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу.
Справедливість повинна бути відновлена.
Пам’ять про кожного українського патріота – єдина та неподільна.
Я глибоко і впевнено вірю в той день, коли Україна позбудеться мороку минулих лихоліть і чистим серцем подивиться на своє майбутнє.
Так постає і постане держава національної перемоги, справедливості і єдності.
Цій меті присвячене наше життя.
Я вітаю вас, дорогі ветерани і дорогі співвітчизники, зі святом.
У День Покрови Пресвятої Богородиці я прошу у Господа захисту для нашої держави.
Бажаю усім нам мудрості, терпіння і віри.
Дякую за увагу.
Слава Україні!
Джерела: http://www.lucorg.com/news.php/news/2693, http://www.president.gov.ua/gallery/865.html#11126
НАСПРАВДІ 
Чудово сказано!