Листування між Президентами Росії та України в серпні 2009 року

VY_DM

У серпні 2009 року відбувся обмін листами між Президентом Росії Дмітрієм Мєдвєдєвим та Президентом України Віктором Ющенком. Наводимо ці історичні документи в тому вигляді, в якому вони зберігаються на офіційних сайтах Президентів двох країн.

Послание Президенту Украины Виктору Ющенко

Дмитрий Медведев откровенно поделился с украинским лидером «глубокой озабоченностью нынешним, без преувеличения, кризисным состоянием российско-украинских отношений». Оценку сложившейся ситуации Президент также дал в своём видеоблоге.

Глава Российского государства, учитывая, что положение дел в российско-украинском межгосударственном общении «приковывает к себе внимание граждан России и Украины, напрямую затрагивая их повседневную жизнь и завтрашний день», счёл необходимым сделать данное обращение к Президенту Украины открытым.

В послании Дмитрия Медведева Президенту Украины Виктору Ющенко, в частности, отмечается:

«Проблемы в двустороннем сотрудничестве, конечно, существовали и ранее. Это было естественно для ситуации после распада Советского Союза, когда пришлось обустраивать отношения между двумя суверенными государствами. Однако то, что мы наблюдаем в годы Вашего президентства, нельзя воспринимать иначе, как отход украинской стороны от принципов дружбы и партнёрства с Россией, закреплённых в Договоре 1997 года. Я уже писал Вам об этом в ноябре прошлого года, но ситуация не только не выправляется, а, напротив, деградирует.

Приведу лишь некоторые примеры, которые характеризуют положение дел, сложившееся в результате целенаправленных действий Вашей администрации.

Негативный общественный резонанс вызвала антироссийская позиция Украины в связи с варварским нападением режима Саакашвили на Южную Осетию. Спустя год после тех трагических событий вновь остро встаёт вопрос о том, что мирных жителей и российских миротворцев в Цхинвале убивали из украинского оружия. Те в Киеве, кто поставлял вооружения грузинской армии и, кстати, не намерен прекращать делать это и сейчас, полностью разделяют с Тбилиси ответственность за совершенные преступления.

Политическое руководство Украины, игнорируя мнение граждан своей страны – не говоря уже об известной Вам позиции России, – упрямо продолжает курс на вступление в НАТО. Причём в качестве «аргумента» используются намёки на «российскую угрозу» безопасности Украины, которой, как Вы прекрасно знаете, нет и быть не может. К сожалению, логическим продолжением такой деструктивной линии являются непрекращающиеся попытки осложнить практическую деятельность Черноморского флота России – в нарушение основополагающих соглашений между нашими странами о принципах его базирования на территории Украины.

Наряду с этим складывается впечатление, что в Киеве последовательно добиваются разрыва сложившихся экономических связей с Россией, в первую очередь в области энергетики. В результате под угрозу поставлено стабильное использование нашими странами фактически единой газотранспортной системы, обеспечивающей энергетическую безопасность России, Украины, многих европейских государств.

Несмотря на наши многочисленные обращения на различных уровнях, практически ничего не сделано для того, чтобы прекратить нарушение имущественных прав российских инвесторов на Украине. Всё это существенно подрывает некогда прочный экономический фундамент двустороннего партнёрства.

Российско-украинские отношения подвергаются испытаниям и в результате взятой Вашей администрацией линии на пересмотр общей истории, героизацию нацистских пособников, возвеличивание роли радикал-националистов, навязывание международному сообществу националистически окрашенных трактовок массового голода в СССР 1932–1933 годов как «геноцида украинского народа». Продолжается вытеснение русского языка из общественной жизни, науки, образования, культуры, средств массовой информации, судопроизводства.

В этом контексте обращает на себя внимание пагубная практика вмешательства государственной власти Украины в дела православной церкви. Вряд ли можно назвать благоприятными условия, которые искусственно создавались накануне, да и во время недавнего пастырского визита на Украину Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. На этом фоне особое удовлетворение вызывает та искренняя и широкая поддержка единства православия, которая была проявлена украинцами, приветствовавшими Патриарха.

Среди препон, которые подконтрольные Вам службы изобретают для воспрепятствования позитивному развитию российско-украинских отношений, стала беспрецедентная для всего постсоветского пространства провокация: требование отзыва из Украины двух наших дипломатических представителей без каких-либо на то оснований. В этом выпаде – кстати, совершённом также накануне визита Патриарха, – видна суть подхода нынешней украинской власти к отношениям с Россией. Естественно, мы не оставили этот недружественный шаг без ответа.

Хотел бы проинформировать Вас, что в условиях антироссийского курса украинского руководства мной принято решение отложить приезд на Украину нашего нового посла. Конкретные сроки будут определены позже с учётом реального развития российско-украинских отношений.

Для России украинцы испокон веков были и остаются не просто соседями, а братским народом, к которому мы всегда будем питать самые добрые чувства, с которым нас роднит общая история, культура и религия, объединяют тесное экономическое сотрудничество, прочные родственные, человеческие связи.

Убеждён, что руководство России и Украины обязано дорожить этим добрососедством, этим богатством, являющимся к тому же общим конкурентным преимуществом в глобализирующемся мире. Задача ответственных государственных деятелей состоит в том, чтобы не поддаваться искушению поссорить наши народы ради чьих бы то ни было геополитических проектов или политической карьеры, а всячески беречь дружбу украинцев и россиян, укреплять фундамент сотрудничества к обоюдной выгоде и в интересах процветания наших стран. Недопустимо подвергать многовековые отношения тяжким испытаниям в угоду сиюминутной конъюнктуре, внушая подрастающим поколениям взаимное недоброжелательство, играя на националистических комплексах.

В России надеются, что новое политическое руководство Украины будет готово выстраивать между нашими странами такие отношения, которые будут на деле отвечать подлинным чаяниям наших народов, интересам укрепления европейской безопасности».

Лист Президента України Віктора Ющенка Президенту Російської Федерації Дмитру Медведєву

Шановний Дмитре Анатолійовичу,

Уважно ознайомився з Вашим листом від 6 серпня 2009 року. Буду відвертим, я дуже розчарований його недружнім характером.

Не можу не погодитися з тим, що в стосунках між нашими країнами є серйозні проблеми, проте дивно, коли Ви повністю виключаєте відповідальність за це з боку Росії.

Наша держава ніколи не відходила від принципів дружби і партнерства, зафіксованих у Великому договорі 1997 року, робила максимум можливого для плідного, взаємовигідного розвитку двосторонніх відносин. Більше того, згідно із зазначеним Договором наші країни мають будувати відносини одна з одною, зокрема, на основі принципів взаємної поваги та суверенної рівності.

І все ж хотілося б відійти від емоцій та неупереджено проаналізувати стан двосторонніх відносин.

Позиція України щодо минулорічних подій у Грузії – загальновідома та збігається з позиціями практично всіх країн світу. Вона полягає у виключній повазі до суверенітету, територіальної цілісності і непорушності кордонів грузинської або будь-якої іншої суверенної держави.

Безпідставними є й закиди щодо постачання зброї до Грузії. Прикро, що незважаючи на неодноразові чіткі і зрозумілі роз’яснення української сторони щодо законності її дій на ринку зброї, російська сторона продовжує послідовну кампанію, спрямовану на формування сприйняття України як держави, що не дотримується міжнародних правил та режимів у галузі військово-технічного співробітництва. У зв’язку з цим варто нагадати, що Грузія не була і зараз не є об’єктом жодних міжнародних санкцій чи ембарго Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, Європейського Союзу та інших міжнародних організацій на поставки озброєнь, військової техніки чи товарів подвійного використання. Крім того, російські пропозиції запровадити такі обмеження в рамках ОБСЄ, внесені після російсько-грузинського конфлікту, підтримані не були.

Не може бути предметом політичних нарікань з боку Росії і курс України на інтеграцію в НАТО. Це змушує нас знову повторювати прописні істини про те, що право на вибір міжнародних засобів забезпечення національної безпеки, зокрема участі у військово-політичних союзах, є невід’ємним елементом державного суверенітету будь-якої країни, і Росія має його поважати. Нагадую Вам, що Закон України «Про основи національної безпеки України», який був ухвалений Верховною Радою України у 2003 році, у тому числі й керівництвом нинішньої опозиції, передбачає пряму інтеграцію України до НАТО, аж до прямого членства. Цим керується Президент України.

Також хотів би вкотре наголосити, що прагнення нашої держави до набуття членства в Альянсі жодним чином не спрямоване проти Росії, а остаточне рішення щодо вступу до НАТО прийматиметься лише після проведення всенародного референдуму.

Хочу особливо відзначити, що стаття 17 Конституції України не допускає розташування на території України військових баз іноземних держав. У той же час наша держава залишається вірною своїм міжнародним договірним зобов’язанням щодо тимчасового перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України до 28 травня 2017 року та у повному обсязі виконує положення відповідних базових угод 1997 року. Натомість мушу констатувати наявність серйозних проблем в імплементації базових угод з боку російської сторони в питаннях землі, нерухомого майна, радіочастот, засобів навігації тощо. Протягом всього періоду базування Чорноморського флоту Росії на території України його командуванням систематично допускалися грубі порушення двосторонніх домовленостей та законодавства України, про що українська сторона постійно інформувала російську сторону.

Україна послідовно виступає за розвиток прагматичних стосунків з Росією в економічній сфері, передусім в енергетиці. Україна розпочала програму модернізації української газотранспортної системи для доведення її рівня до високих міжнародних стандартів і готова залучати до цього процесу потенціал європейських країн та інших учасників. Наша країна неодноразово на практиці підтверджувала свою надійність як партнера у транспортуванні енергоресурсів: газу, нафти та матеріалів для ядерної енергетики. Україна – одна з небагатьох країн світу, яка у червні цього року привітала ініціативу Російської Федерації щодо її готовності розпочати багатосторонній діалог з удосконалення міжнародно-правової бази у сфері енергетичної безпеки, яка, на наше переконання, має базуватися на Енергетичній Хартії та документах, напрацьованих в її рамках.

У Вашому листі також міститься чергове повторення відомих закидів, мета яких – спробувати позбавити Україну свого погляду на власну історію, власні національні інтереси, пріоритети зовнішньої політики. Переконаний, що питання історії поряд із рідною мовою, культурою, родинною етикою є фундаментальними засадами для формування держави та ідентифікації української нації.

Порушуючи на міжнародній арені питання про визнання Голодомору в Україні 1932-1933 років, український народ віддає також данину пам’яті мільйонам росіян, білорусів, казахів та представників інших національностей, що померли від голоду у Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших регіонах колишнього СРСР. Відомо, що під час проведення Акції пам’яті «Незгасима свічка», присвяченої 75-м роковинам Голодомору в Україні, у вікнах сотень міст в усьому світі, у тому числі й у Росії, горіли свічки, що є свідченням багатонаціональної солідарності з Україною у визнанні цього факту.

Жодним чином не можу погодитися з нібито витісненням російської мови з громадського життя в Україні. Елементарні неупереджені оцінки мовної ситуації в Україні і Росії свідчать зовсім про зворотні факти. Саме в Російській Федерації українська меншина практично позбавлена можливості реалізовувати право на задоволення своїх національно-культурних потреб. Підтвердженням цього є відомі висновки міжнародних організацій.

Відповідаючи на зауваження про начебто втручання влади України у справи православної церкви, зазначу таке. Українське керівництво поважає канони і традиції церков та релігійних організацій. Церква в Україні відокремлена від держави, кожний громадянин має право сповідувати будь-яку релігію. Водночас ніхто не може заборонити громадянам вільно висловлювати свою позицію щодо будь-яких питань, у тому числі і релігійних.

Стосовно візиту Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну слід наголосити, що ним були висловлені слова вдячності на адресу керівництва нашої держави за високий рівень організації його перебування в Україні. При цьому жодних негативних або критичних оцінок, які наводяться у Вашому листі і дискредитують сам дух цього візиту, Предстоятель Руської православної церкви, звичайно ж, не робив. Загалом ми вважаємо надуманим та недоречним пов’язування питань візиту в Україну Патріарха Кирила з двосторонніми політичними відносинами.

Коментуючи вимушене рішення української сторони щодо двох дипломатичних представників Росії, слід підкреслити, що перед таким кроком ми тричі офіційно доводили до російської сторони інформацію про неправомірні дії зазначених високопоставлених дипломатів. Українська сторона надала достатню доказову базу їх діяльності в Україні, яка завдавала шкоди національним інтересам України. Натомість, відповідні дії російської сторони стосовно українського дипломата є абсолютно невмотивованими та безпідставними. Сподіваюся, що у майбутньому нашим обом державам вдасться уникнути повторення таких прикрих випадків, які затьмарюють двосторонні відносини.

Підсумовуючи наведене, хотів би висловити переконання, що вирішення наявних проблем українсько-російських двосторонніх відносин потребує інтенсивної роботи. Тому рішення відкласти приїзд нового російського посла в Україну, безумовно, не сприятиме конструктивному розвитку наших відносин.

Україна продовжує залишатися прихильником широкої співпраці з Російською Федерацією на основі взаємної поваги, рівноправ’я, шляхом підтримання конструктивного діалогу, в тому числі і на найвищому рівні. Готовність вести діалог за столом переговорів я підтверджував протягом останнього року щонайменше тричі у своїх листах на Вашу адресу. Цей заклик залишається актуальним і сьогодні. На жаль, раніше у відповідь я отримував лише запрошення на участь у скачках на приз Президента Росії та інших багатосторонніх заходах. Сподіваюся, що цього разу Ваша реакція на нього буде конструктивною.

Я впевнений у гарному майбутньому українсько-російських відносин, які базуються на глибоких традиціях дружби та добросусідства між народами наших двох країн і які очевидно є міцнішими, ніж інтереси окремих політичних кіл, та не залежать від ситуативної кон’юнктури політичного моменту.

З повагою

Віктор ЮЩЕНКО

Джерела: http://news.kremlin.ru/news/5158http://www.president.gov.ua/news/14676.html

Фото: УНІАН

Comments

  1. Фріц Теофіл says:

    Відповідь справжнього лідера незалежної держави. Не зрівняти з підлабузництвом Януковича та Тимошенко.

Написати відповідь до Фріц Теофіл Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: