У той час, коли весь цивілізований демократичний світ порівнює Гітлера із Сталіним, російське телебачення дійшло до того, аби поставити поряд з Гітлером Тараса Шевченка

Сюжет до дня народження Тараса Шевченка довів давно відому істину про те, що російське телебачення – це пропагандистська структура, націлена на виховання агресивних шовіністів та пасивних мас недоуків. У період особливої незговірливості української сторони на міждержавному рівні, бруд виливають не лише на чинних посадовців, які остерігаються кинути країну у Митний союз, – починають паплюжити національних геніїв та намагаються розпалити міжнаціональну ворожнечу. Подібні тактики російського ТБ не далекі від фальсифікацій та пропаганди, які у 1930-1940 роки змушували поневолені народи уславлювати своїх катів -Гітлера та Сталіна.

Кожну освічену людину обурить припущення про Шевченка-русофоба, обвинувачення у нелюбові до Оренбургу, куди він був засланий із забороною писати і малювати, цитати відомого українофоба Бєлінського про бездарність Шевченка та докори місцевій владі за витрачені 30 000 рублів (десь 8 000 грн) на вшанування 199-ої річниці поета.

Обурює не просто обмеженість поглядів, дикість як для ХХI століття, помножена на слабку обізнаність та сильні маніпулятивні навички спадкоємців радянського державного телебачення. Обурює спроба викривити факти так, аби постаттю Шевченка розпалити ненависть між двома народами, які обидва його шанують і доброзичливо ставляться один до одного. Сам Шевченко входив до кола російської інтелектуальної еліти – Карл Брюллов, для якого він був улюбленим учнем, граф Федор Толстой, який брав участь у викупу Шевченка з кріпацтва і зустрічав його після заслання, родина Рєпніних, Василь Жуковський, Тургенєв і чимало інших. І березень Шевченка у Оренбурзі – ще одне прекрасне свідчення того, що і звичайні росіяни, і звичайні українці однаково ставляться до Шевченка, однаково захоплюються його творами, чим викликають однакову протидію російського телебачення.

Очевидно, деякі вбачають у національному генії злочин, у той час коли національний поет – феномен модерного світу, першопричина пробудження сучасних націй. Бєлінський писав, що «Малороссия никогда не была государством». За 200 років у світогляді російської влади зрушень не відбулося, коли інші імперії попрощалися із своїм минулим і прогресували без тягаря історичної вини.

Для українців Шевченко – це не просто геніальний поет та видатний художник,  він – пророк багатьох трагедій української нації, глибокий мислитель, який майже через 200 літ говорить на актуальні сьогодні теми і дає оцінки, які для нас звучать сучасно. Шевченко  – визнаний, вивчений, але ще неосяжний. Його заповіти – це гарантії нашого національного збереження.

Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

(Тарас Шевченко, «Стоїть в селі Суботові…», 1845)

Прес-служба Політичної партії “Наша Україна” (http://razom.org.ua/news/14898/)

Comments

  1. Фріц Теофіл says:

    Треба знати психологію російських імперців. Для них порівняння з Гітлером – чи не найвищий комплімент для людини, яка жодним чином не належит до “русского міра”. А ярлик “фашист” є ознакою визнання. Корінне населення країн Балтії є повністю “фашистським” ( за винятком пари сучасних лацісів ) в свідомості імперського обивателя. Тож я волію бути в очах цього панства “фашистом”, а не “хорошим хохлом”.

  2. Фріц Теофіл says:

    Не треба боятися ворожості з боку росіян. Нічого доброго в цьому, звичайно, немає. Крім одного доброго знаку. Якщо вони визнали нас ворогами – значить вони нас нарешті визнали, як окрему націю, як окрему країну. Не декларативно ( таке було і в “совку” ), а насправді. Це природний і неминучий процес, як біль при дезінфекції ран.

  3. Фріц Теофіл says:

    Раніше політика адептів “русского міра” щодо Тараса Шевченка була іншою. Вириваючи з м`ясом цитати і факти з його біографії, вони щосили намагалися зробити його своїм – прихильником “братства народів” в єдиній імперії. І протиставити його “проклятим бандерівцям”… Паралельно вони й намагалися його очорнити, але не прямо, а через Бузіну та інших хахлів-шуцманів.

  4. Фріц Теофіл says:

    А те, що вони змушені були відмовитись від цієї тактики і взялися самі гавкати на Тараса Григоровича – добрий знак.

  5. Сама Справедливість says:

    Роздуми коментаторів по-своєму цікаві. Однак давайте поговоримо про справедливість.

    Телекомпанія висловила занепокоєння резонансом з приводу вищезгадуваного сюжету та вибачилась. Відомі діячі міста ще раз нагадали, що вшановувати Шевченка будуть. http://www.youtube.com/watch?v=LhL-DCq645I&feature=youtu.be

    Тож тепер можна спати спокійно, шановні коментатори.

    • Фріц Теофіл says:

      Той сюжет був тривожним симптомом, який з часом виявив себе з найгіршого боку. Росія напала на Україну, вбиваючи людей, зрівнюючи з землею українські населені пункти, не зупиняючись перед загрозою Третьої Світової Війни. І годуючи свій народ тисячами сюжетів такого ж сорту. Вибачатись за той сюжет для росіян – все-одно, що пити “Боржомі”, коли нирки вже відвалилися.

Написати відповідь до Фріц Теофіл Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: