Речі вищого рівня

flags

Чотири року тому російська влада вчергове здійснила брудну провокацію проти незалежної України. Йдеться про так званий «відкритий лист» Президента РФ Дмітрія Мєдвєдєва Президенту України Віктору Ющенку. Реакція Віктора Ющенка була дійсно, як зазначив у своєму нещодавньому коментарі один із Інтернет-користувачів, «відповіддю справжнього лідера незалежної держави». Лідера Помаранчевої революції, який неодноразово проголошував: «Я веду Україну додому – в Європу. Там, де ми завжди були».

Президент Ющенко – єдиний з керівників України за 22 роки незалежності, який відмовився від так званої «багатовекторності» та наголосив на необхідності цивілізаційного вибору між положенням «молодшої сестри» імперської Росії та статусом рівноправної незалежної держави в об’єднаній Європі. «Україна! Україна!» – скандували мільйони українців, а зокрема, й десятки тисяч – на відстані 50 кілометрів від україно-російського кордону, на харківському майдані Свободи, у листопаді 2004 року, протестуючи проти втручання путінського режиму до наших внутрішніх справ і затверджуючи євроінтеграційний курс, проголошений Ющенком.

З чіткими заявами та рішучими діями Президента Ющенка різко контрастують висловлювання та вчинки тих «рейтингових українських політиків», які стверджують, що «Ющенко зрадив Майдан».

«Украина никогда не сделает шагов, которые шли бы в противовес или каким бы то ни было образом ущемляли права Российской Федерации» – заявляє Арсеній Яценюк (цитату наведено мовою оригіналу), на той час – Голова Верховної Ради України, у березні 2008 року, під час перебування у Верховній Раді Автономної Республіки Крим . Відеозапис заяви знаходиться на офіційному YouTube-каналі 5 каналу українського телебачення та супроводжується коментарем: «Для тех, кто не понимает – объясняет по-русски».

«Свобода» Олега Тягнибока виступає проти Болонського процесу та за “симетричний візовий режим” з країнами Європейського Союзу. Місцеві осередки «Свободи» на сході України разом із представниками «Українського вибору» Віктора Медведчука та Української православної церкви Московського патріархату організують протести проти «супостатов, которые несут нашим мирянам сланцевый газ». Той самий сланцевий газ, що загрожує надприбуткам «Газпрому», який у свою чергу є головним спонсором російського імперіалізму. Важко не погодитись із словами Юрія Бадзя: «Це той випадок, про який сказала Леся Українка: краще б він не говорив по-українському… Краще б «Свобода» не захищала нас.»

«Во-первых, это ситуация внутри самой страны, где часть страны хотела бы видеть Украину в НАТО, часть – нет. Но есть вопросы и более высокого уровня. Это – как воспримет Россия…» – визначає свої політичні пріоритети Юлія Тимошенко, тодішня Прем’єр-міністр України, російською(!) мовою на безпековій конференції в Мюнхені у лютому 2009 року, через півроку після російсько-грузинської війни.

Як сприйме Росія? «Так сказав Путін Юльці: “Уберите Ющенка”»,- згадує ветеран УПА, багаторічний політв’язень совєтських концтаборів Дмитро Верхоляк,-  «і тут почали гавкати з усіх сторін на нього, що ось який такий не зробив щось там, не посадив бандитів…»

Президентські вибори 2010 року показали дієвість стратегії нацьковування українців на Президента, якого недарма називають «ворогом Кремля №1». Відверто прокремлівські політики – Янукович, Тимошенко, Яценюк, Тігіпко, Симоненко, Литвин… – разом отримали понад 80 відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Українці власноруч надали Кремлю право знову панувати над ними, зневаживши пам’ять десятків мільйонів безневинних жертв російського імперіалізму.

Дійсно, існують речі вищого рівня. Національна гідність, національна пам’ять… У 2010 році їх було продано за «дешевий російський газ». Тож годі повторювати нісенітницю про Ющенка, який когось «привів до влади», шановні співвітчизники. Знайдіть нарешті в собі мужність назвати речі своїми іменами.

Comments

  1. Фріц Теофіл says:

    На відміну від інших наших відомих політиків, Віктор Ющенко створив свій політичний капітал не вдалим піаром, а конкретною діяльністю на посаді прем`єр-міністра. Але для більшості мешканців України це було давно і на іншій планеті. Зараз ніхто не призначить Віктора Андрійовича прем`єр-міністром, щоб він знову витяг Україну з багна і відновив цим свій рейтинг. Тож доводиться йому діяти, як і інші “прості смертні” – словом. І тут починаються проблеми.

    Я на 100% згоден зі змістом статті. Але я не думаю, що багато людей, прочитавши її, знайдуть в собі мужність називати речі своїми іменами. Навпаки, багато хто “вскинется в благородном гневе”. “Ющенковцы считают нас, простой народ, быдлом!” – вигукне якийсь Сіманєнка ( Тягнибок, Янукович, Тимошенко – без різниці ), рвучи на грудях тільник від Версаче і додаючи цим в свою скарбничку чергові 1-2% електоральних симпатій. Якби правильні розумні слова мали належний вплив на людську свідомість – ми б давно вже не мали таких проблем. Тоді українець, прочитавши одну статтю Олени Теліги, ніколи б вже не став ні “проросійським малоросом”, ні фаном Тимошенко, ні таким “націоналістом”, який всюди шукає “жидівську змову”…

    Що ж до Ющенка та вміння володіти словом… Насправді, в нього є цей дар. Просто, він його не завжди використовує так, як треба, щоб привернути до себе якнайбільше народної довіри. І тут справа зовсім не в “зарозумілості”, яку йому щосили намагаються накинути “добрі люди”. Природа помилки Ющенка абсолютно протилежна “зарозумілості” – він дуже часто, виступаючи перед публікою, говорить так, ніби кожен українець – його рівноправний колега з таким точно інтелектуальним рівнем, запасом знань, розумовою працездатністю ( деяке перебільшення, але суть така ). Луканов склав віршика про Віктора Андрійовича: “Слову його ми повірим наразі / Знати б лишень – що він мав на увазі.” Цей віршик, на мій погляд, досить точно відображує погляд українського обивателя на Ющенка. Тому, обивателі більше любили слухати Тимошенко та Мороза – людей далеко не таких розумних, як Ющенко, зате вмілих демагогів. І якщо раніше люди пам`ятали про роботу Ющенка на посаді прем`єр-міністра, то тепер здебільшого згадують всі “баяни” московської пропаганди вкупі з тим фактом, що за президентства Ющенка раю не настало.

    Не обов`язково бути демагогом, але враховувати всі особливості психології нашого народу – необхідно. Зокрема, його вади. Такі, як громадянська інфантильність, як небажання використовувати розум за призначенням при певних умовах… І робити на них поправку, як артилеристи – на вітер. Можливо, наш народ в потенціалі найрозумніший в світі – просто “зелений” дуже. Але, якщо навіть так, хто починає навчання дошкільнят з вищих наук?

    P.S. Впевнений, знайдуться охочі причепитися до назви статті та її змісту, “увімкнувши дурачка” на повну. Мовляв, “Ага! Ющенко з любими друзями думає зараз про “вищі цінності”, бо вони всі ситі, діти їхні одягнуті з телефонами “Vertu” в кожній кишені! А ми, прості люди, подумаємо краще про те, щоб наша дитина не голодала! І проголосуємо за комуністів ( БЮТ, ПР потрібне підкреслити ), бо вони пообіцяли непогану соціалку! А ви займайтесь своїми “вищими цінностями!””

    Хоча насправді, протиставлення “вищих цінностей” і “нижчих” ( матеріальних ) – просто висосане з пальця демагогами. Нема ніякого іфрита з мечем, який би ставив нас перед дилемою: “Або-або”. Такі цінності, як національна гідність та національна пам`ять, підпирають такі цінності, як демократія, безпека, закон; а ті в свою чергу, підпирають такі цінності, як рівень життя – соціалка, доходи населення, ціни, доступність та якість товарів, медицини, освіти. Це підтверджує шлях, який пройшли майже всі країни Східної Європи, які входили до колишнього соцтабору. Також, прем`єрство Ющенка.

  2. Михайло says:

    Є люди, яки впевнені, що Віктор Андріїович політик минулого… В мене таке враження, що вони розчаровані тим, що він не чарівник…

  3. Двічи Віктор Андрійович попереджав депутатів, що досить бавитись – треба працювати… А, потім розпустив Верховну Раду. Це сталось не в кулуарах, а на очах всієї країни, та всього Світу. І громадяни України до сьогоднішнього дня повторюють слідом за путлєровськими політтехнологами, що Ющенко начеб – то слабкий президент. Так, якби ні цього, ні багато інших кроків Він не зробив. Ну, як з цим бути, тим паче, що цю нісенітницю повторюють не тільки блакитні, а й ті, що були на поморанчевому боці?!?!?!…

  4. Микола says:

    Я дуже глибоко ціную і поважаю напевно покищо найкращого з наших призидентів. Це дійсно великий син України , щось накшталт С. Бандери чи Шухевича. І надзвичайно сумно що наші люди так повелися на дзявкання антиукраїнських шакалів. Віктор Андрійович вам ще і ще подяка , перш за все що будучи в тяжкому стані ви залишились з Україною. Я знаю ви робили все що було можливо для нашого народу і не з якихось лукавих побуджень. Благословляю вас пане призиденте імем Ісуса. Будьте благословенні . Як би хотілось побачити вас ще на місці чи то премєра чи то призидента чи хоча б голови нацбанку ..))) .

Trackbacks

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: