Той, хто дивився кінострічку«Гуд бай, Ленін!», пам’ятає, що її головний герой встановлював супутникові тарілки мешканцям Східного Берліну за символічну плату. Вчасно створивши єдиний інформаційний простір, уряд об’єднаної Німеччини забезпечив умови для швидкої та незворотньої внутрішньої інтеграції країни. Головним чинником відновлення єдності була німецька мова, спільна для громадян новоствореної держави як на її сході, так і на її заході.
Ми, українці, наразі маємо (за формальними ознаками) дві спільні мови: українську та російську. Якщо взяти до уваги, що українську мову розуміють тільки в Україні та в українській діаспорі, натомість російська мова є зрозумілою для переважної більшості тих, хто мав нещастя народитись на території колишнього СРСР, то для журналістів і письменників (якими з появою Інтернету фактично стали ми всі) вживання російської мови автоматично призводить до розширення потенційної аудиторії. Тим більше, що можна тішитися перспективою збудувати таку собі «Россию, только хорошую», «центр притяжения для всех демократических сил», «сберечь настоящую русскую культуру» тощо.
Насправді ефект від таких дій буде цілком протилежний. Лише спільна українська мова утворює українську політичну націю, бо саме вона відрізняє громадянина України від громадянина будь-якої іншої держави, зокрема, Російської Федерації. Не можна допускати ніякі сценарії, які призведуть до «упразднения украинского языка за ненадобностью» в Україні або на будь-якій частині її території.
Мені дуже шкода друзів, які мешкають у Росії, але «перевиховання» переважної більшості їхніх співвітчизників для нас, українців, зараз не на часі. Путінська пропагандистська машина не залишить нам жодного шансу вижити. Наш спільний інформаційний простір може бути лише українським.
Бережіть українську мову, друзі.
НАСПРАВДІ 
Напишіть відгук