Нещодавно натрапив в Інтернеті на розповідь американського журналіста Джея Нордінгера про зустріч із Президентом України Віктором Ющенком у лютому 2005 року в Давосі:
«Відвертість нового Президента України вражає. Він каже: ‘Моя країна глибоко корумпована.’ Він апелює до інвесторів і будь-кого іншого, хто займається бізнесом в Україні: ‘Не пропонуйте нікому хабарів.’ Фактично, ви можете додати новий рядок до свого бухгалтерського обліку: «Заощадження від не даних українським офіційним особам хабарів.’
Хоча корупція в України є ‘величезною проблемою’, інші країни її ‘вилікували’, і Ющенко очікує того ж самого від своєї країни. ‘І як економіст, я добре знаю, що понад 50 відсотків нашої економіки знаходиться в тіні. Ці люди не платять жодної копійки податків, і це шкодить нам усім.’
Він говорить про те, що стан свободи слова в Україні не гарний. Журналістів вбивають ‘за те, що вони кажуть правду’. ‘Інформаційний простір контролюється двома – трьома родинами. Наша мета – інформаційний ринок, публічний та прозорий.’»
Шкода (втім, чи дивно?), що в тому самому українському інформаційному просторі дуже важко знайти об’єктивне висвітлення подій десятирічної давнини, зокрема, ролі Віктора Ющенка в них. Але я знайшов. У грудні 2013 року в інтерв’ю агенції УНІАН перший Президент України Леонід Кравчук сказав: «Чому Майдан у 2004 році не пішов до Кабінету Міністрів, Верховної Ради, до Адміністрації Президента і не блокував? Тому що Майдан слухав Ющенка. Він був авторитетом на Майдані і, коли він казав, що не потрібно цього робити, то Майдан його слухав.» Саме так, ми дослухалися Ющенка – і п’ять років жили в єдиній, незалежній, демократичній Україні.
Право бути кращими: не красти, не брехати, не принижуватись, не давати хабарів. Ми його вибороли в листопаді – грудні 2004 року. Чи скористалися ним? І чи Ющенко в тому винен?
Зі святом, дорогі співвітчизники!
НАСПРАВДІ 
Кравчук знає правду. Інша справа, що він її говорить дуже рідко. Як російський фашист Калашніков ( Кучеренко ), який вчора змушений був визнати, що в Україні немає фашизму і дискримінації росіян з російськомовними. Але і той. і другий, буває, правдою обмовляться.
Один з трьох “поросят” ( точніше – Тягнибок, чи Яценюк ) на Євромайдані сказав, що якби не було Майдану 2004, не було б і цього Майдану. І це правда. Тільки лукавий промовець “забув” згадати людину, без якої Майдан 2004 був би неможливий – Віктора Андрійовича Ющенка.
Слід відзначити, що наш народ трохи еволюціонував – на протязі всіх місяців останнього Майдану йому пхали “Юлю” з усіх боків – величезний плакат на Йолці, лазери, плакати, палатки, виступи на сцені Жені Карр та інших промовців на тему “Юля!”, чимала концентрація її щирих прихильників на Майдані… Зацікавлені особи розраховували, що після цього всього “багіня” в`їде з в`язниці прямо на трон. Натомість, досягли протилежного ефекту – через нав`язливу тимошенківську пропаганду “вана” опроклятіла навіть тим, хто раніше ставився до неї скоріше добре, чим погано.
Народ наш порозумнішав не настільки, щоб бути гідним лідера рівня Ющенка, або бодай захотіти цього. І не настільки, щоб Путін втратив надію використати нашу глупоту проти нас самих. Але прогрес незаперечний. З`явились натяки на адекватність, гідність та розуміння того, що Україна важить більше, ніж “таргани” у власній голові. Поки що тільки натяки.