До 70-річчя пакту Молотова-Ріббентропа
Прості істини доходять до людської свідомости непросто. І лише тоді, коли вдарять. Наприклад, нацизм і комунізм вдарили на Польщу у вересні 1939, і поляки зрозуміли, що фюрер Заходу і вождь Сходу — то те саме — і в цілях, і в методах. Коли большевики потаємно вбили в Катинському лісі 20 тисяч польських офіцерів у 1940 році — той кримінальний злочин здавався неймовірним. Але через три роки німці провели міжнародну експертизу і в Катині, і у Вінниці — і показали, що то злочин системний і звичний для НКВД. Після своєї перемоги ще через два роки большевики провели свою “експертизу” і доводили, що то злочин нацизму.
Вже сам факт, що убивці повертаються і до трупа і до свого злочину, заперечують встановлені факти і переадресовують злочин своєму партнерові — свідчить про вищий рівень злочинности і наводить слідчого на думку про великий досвід заплутування слідів.
Справді, на серпень 1939 рік фюрер ще був початківцем, як казали, «воєнним авантюристом». Вождь світового комунізму уже був рецидивістом. Він уже вчинив ніким не досліджені злочини. записані на рахунок революції і громадянської війни, знищив (неприховано) мільйони селян — за майновою ознакою, організовував потаємне убивство голодом семи мільйонів українських селян, оформив юридично убивство духовенства та інтеліґенції, а також своїх партійних соратників, і організовував, теж таємно, найбільшу в історії душогубку, відому в історії як Архіпелаг-Гулаг. Коли він на Нюрнберзькому процесі 1946 року оформився суддею над переможеним противником, з яким удвох на пару розв’язували ІІ світову війну, то світ понуро мовчав. По-перше, судити команду фюрера було за що, тут нічого не скажеш. По-друге, переможців не судять, навіть коли їхні злочини усім відомі.
Але в тому злоякісному змішуванні, коли явний злочинець засідає поряд з суддями і навіть головує, є зневага правди, за що доведеться платити. Післявоєнний демократичний світ у себе відновив лад, порушений війною, і досягнув економічного розвитку. Але він змушений був підтримувати партнерські стосунки із підбадьореним злочинцем, який нав’язував свої методи, свою мову, свою напівправду і, головне, безсоромну терпимість до системної брехні.
Якби з’явився інопланетянин і послухав, як світ був шокований у 1956 р. викриттям злочинів вождя устами свого “вірного соратника”, то він би запитав: «Як, хіба ви того всього не знали? Адже у ваших книгах давно вже було написано про того злочинця! Чому ж ви не вірили свідченням, які ви самі зібрали? То чого ж тоді вартий ваш розум і ваше сумління? І чого варта ваша наука, коли вона не може зрозуміти, що злочинність закладена вже в самій філософії класової боротьби і фізичної ліквідації клясів, в самій ідеології монопольного панування над світом, в самій аморальності насильства над людською особистістю? Виходить, шістдесят років після війни ви не могли зрозуміти, що убивство «клясового ворога» є тим самим, що убивство «расового ворога»? І ви не змогли оцінити, що той клясовий принцип убив на порядок більше людей, ніж расовий? А чи задумались ви над тим, що насправді ті убивці самі не вірили в те, що говорили людям, а реально за цим стояло щось інше? Адже масове убивство — то факт, а мотиви — то лише слова… “По ділах пізнаєте їх — ви чули це?”
ПАКТИ 1939 РОКУ
В тому, що два лукавих сусіди підписують «договір про ненапад», нема нічого дивного, навіть коли вони один на одного дивляться звіром. Але коли кожен вже по собі знає, з яким негідником він має справу, то навіщо тоді договір?
А от секретний додаток до того договору — то вже щось реальне. За тиждень до початку війни, 23 серпня 1939 в Москві Молотовим і Ріббентропом підписано “секретний додатковий протокол”, де було домовлено про спілку у війні і розподілі. Дипломатичною мовою це «в суворо конфіденційних розмовах питання про розмежування їхніх сфер впливу у Східній Европі». Загарбання називалося «територіяльні і політичні перетворення в областях, що належали Польщі, прибалтійським державам» і т.д.
Чому ІІІ Райх і СССР відразу порозумілися і повернули свою політику на 180 градусів? «Нам здається досить протиприродним, щоб соціялістична держава ставала на бік західних демократій». Це слова з німецького документу, і вони були абсолютно зрозумілими в соціялістичній Москві.
Західні демократії були органічним ворогом обох тоталітарних режимів — аж до самого їх кінця. Вони залишаються ворогом і спадкоємця СССР — Р.Ф.
Чи союзники вірили в силу договору про ненапад? Договір підписано до війни, яку вони розв’яжуть через тиждень, і він справді був корисний обидвом. «Визволення» чужих територій їх обидвох задовольняло і апетит наростав під час їжі. Але вже в 1939 р. у Сталіна почали ламатись зуби на Фінляндії. Весь світ стежив з подивом і за героїчною обороною маленької країни, і за безсилим гнівом «колоса на глиняних ночах». Очевидно, тоді з’явилася у фюрера спокуса його повалити. Але документи свідчать про цілком реальні причини війни 41 року. Добре поставлена німецька розвідка пояснила значення ліквідації оборонних укріплень на Збручі і зосередження совєтських військ на німецькому кордоні. Відповідно було зосередження німецьких військ на сході… «…Існує можливість, що в якийсь момент гармати почнуть стріляти самі», — писав Гітлер до Муссоліні. В тому, що Кремль чекає зручного моменту, аби «визволити трудящих Европи», ніхто не міг сумніватися. Отже, секретні домовленості про «сфери інтересів» означали тільки вступ до великої війни.
УКРАЇНА МІЖ ДВОМА ГРАВЦЯМИ
В сфері інтересів обидвох сторін Україна була сировинною базою. Але в німецьких документах вона — поза сферою інтересів.
Натомість в російських документах Україна згадується постійно, і то в плані схвалення німецької позиції нейтралітету.
Сталін: «Характерний шум, який підняла англо-французька і північно-американська преса з приводу Радянської України. Діячі тієї преси до охрипіння кричали, що німці йдуть на Радянську Україну, що вони мають тепер в руках так звану Карпатську Україну…»
Дальші міркування про «українську карту» досить дивні з уст кремлівського вождя на 18 з’їзді ВКП (б), коли врахувати, що Україна взагалі замовчувалась.
Фюрера задовольняло «злиття большевизму з національною історією Росії».
Пікантний момент виник у зв’язку з публічним поясненням аґресії Москви проти Польщі.
В «Правді» можна було писати просто: «Західня Україна і Західня Білорусія – області з перевагою українського і білоруського населення, є об’єктами найбрутальнішої і найбезсоромнішої експлуатації з боку польських поміщиків».
А для комюніке Молотов пропонував хитрішу демагогічну формулу: «Основою для совєтських дій є загроза українському і білоруському населенню з боку Німеччини». З боку Ріббентропа було зауваження: «Висунення мотиву такого сорту! – дія немислима. Він прямо протилежний реальним німецьким устремлінням»…
Тоді, за повідомленням німецького посла Шуленберґа, «Молотов погодився з тим, що пропонований совєтським урядом привід містив у собі ноту, образливу для почуттів німців, але просив, зважаючи на складну для совєтського уряду ситуацію, не дозволяти подібним дрібницям ставати на нашому шляху. Совєтський уряд, на жаль, не бачив якогось іншого приводу, оскільки досі Совеєтський Союз не турбувався про свої меншини в Польщі повинен був так чи інакше виправдати за кордоном свою теперішню інтервенцію».
Тоді Молотов змінив мотивацію аґресії: «Совєтський Союз вважає своїм обов’язком втручання для захисту своїх українських і білоруських братів і дати можливість тому нещасному населенню працювати спокійно». Для цього було кинуто бомбардувальники і танки…
На мапі Польщі проведено чорну демаркаційну лінію. Зверху на мапі підпис Сталіна, знизу – Ріббентропа. 28.ІХ.39
Найпікантніша все-таки большевицька мова в ноті Молотова польському послу в Москві 17 вересня 1939 .
Насамперед: «Польсько-німецька війна виявила внутрішню неспроможність польської держави».
Далі нахабство дійшло до цинізму: «Через такі обставини Совєтський уряд дав розпорядження командуванню Червоної армії дати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західньої України і Західньої Білорусії».
А заодно «визволити польський народ від нещасної війни».
Життя і майно в устах большевика звучало страшніше, ніж в устах бандита: “Життя або гаманець”! Большевики не задовольнилися пограбуванням. Одразу після “визволення” в 1939-1940 році потяглися до Сибіру переповнені людьми товарні вагони з Західної України і Білорусі, з Бессарабії, з Литви, з Латвії, з Естонії… Їх визволили, попередньо пограбувавши, саме за те, що у них було майно і добре ім’я — чи то громадського діяча, чи сенатора, чи професора, чи редактора….Польську політичну верхівку було убито в Катині та інших місцях страти. Простий народ раптом заповнив в’язниці. Якщо в 1939 частина українців мала якісь ілюзії щодо “братів зі сходу”, то за півтора року вже всі чекали, коли та безбожна сила пропаде. А частина вже мала ілюзії щодо німців. В 1941 усім стало ясно, що комунізм і нацизм — по суті те саме. Цінність людського життя у них прирівнюється до мухи. Гасло УПА “Свобода народам! Свобода людині!” діяло однаково і проти нацизму, і проти комунізму.
Чому “близнюків” стали протиставляти? Логіка війни веде до протиставлення подібних. Логіка союзників у війні перекриває правду. Прихильників Сталіна ставало щораз більше, ворогів Гітлера ставало щораз більше, а після його поразки усі стали ворогами.
Опритомнення наступало вже після того, коли Кремль накинув “визволеним народам” свою диктатуру і за допомогою своєї аґентури на Заході почав готувати “визволення” усього світу, і то збройними методами.
Тільки незалежні і сильні уми, такі як Орвел в Англії, Кестлер в Австрії, Конквест у США крізь пропаґандивне прикриття визначили злочинну суть комунізму, що допускав усі методи задля досягнення своїх експансіоністських цілей. Загальне протверезіння на Заході настало після викриття Сталіна в самому Кремлі: виявилося, що давня критика комунізму в його вождя була справедливою!
ДИМОВА ЗАВІСА
Чому світ не міг побачити і відчути лицемірства комуністичної фразеології? Однією з причин була довіра до слова (адже й досі вірять кандидатам в президенти більше по тому, що вони самі про себе говорять). Павутина прогресивної фразеології, використання брехунів, підкуп іноземної преси, наймання лжесвідків — це факти, переконливо висвітлені ще в клясичній книзі французького мандрівника Маркіза де Кюстіна “Росія 1839”. Але це робиться і сьогодні, до того ж систематично, і майже завжди стирчать вуха підкупленого. Але весь розрахунок на те, що для більшости раз запущена лжеінформація, скажімо проти України, залишається в пам’яті навіть після її спростування.
Першими злочинцями після вождів є не генерали і функціонери, а підбрехачі-пропаґандисти і лжеінформатори. Це вони роблять співучасниками злочину весь народ.
Продажний журналіст є зловісною фіґурою нашого часу. Кореспондент Нью-Йорк Таймс Дюранті, який свідомо приховував злочин Голодомору, несе на собі гріх Каїна і його ім’ям можна називати “усяке дюранті”. Бо ця хвороба шириться…
В кінці ХХ ст. могло здаватися, що повторення гітлера-сталіна вже неможливе…
Однак в минулому році війна Росії проти Грузії повторила гітлерівські і сталінські сценарії. Позиція Путіна одверто наслідувальна. Багато сонних умів повторює арґументи аґресора, але світ стривожений!
Очевидно, саме ті симптоми підштовхнули Парламентську Асамблею ОБСЄ прийняти резолюцію, яка прирівнює дії нацизму і комунізму, тобто фактично поставити їх разом на лаву підсудних в Нюрнбергу.
Обидві злочинні сили нині діють під іншими псевдонімами, але якийсь Джозеф Брамль заявляє з поважної трибуни, що за добрі стосунки з Росією можна платити інтересами України. Ексміністр ЗС України Володимир Огризко делікатно зауважує: “Я знаю вартість (у долярах) деяких “незалежних” думок і висловлювань”. Але читач може легко припустити, що думка повішеного Ріббентропа бродить в голові Бромля. Зараза відроджується.
Шкода, що українські ЗМІ не зуміли належно зрозуміти і подати рішення ОБСЄ, що прирівнює комунізм до нацизму.
Це подія принципово важлива, особливо для України, де комунізм прижився в кублі “плюралізму” і “демократії”. Нам здається, що Пакт Молотова-Ріббентропа слід згадувати на місці шибениці в Нюрнбергу. А Бромль, чи Путін, чи якийсь дюрант любить згадувати його біля “вічно живого” в мавзолеї.
Головне все ж таки, щоб люди не забули, що з нього почалася ІІ Світова війна.
Джерела: http://nashavira.ukrlife.org/07_2009.html, https://www.5.ua/suspilstvo/den-pamiati-zhertv-stalinizmu-i-natsyzmu-rozvinchuiemo-rosiiski-mify-pro-pakt-hitlera-stalina-197908.html
НАСПРАВДІ 