Михайло Горинь. Пакт Ріббентропа – Молотова і доля західноукраїнського населення після 17 вересня 1939 року

large

… Я хотів би звернути увагу шановної аудиторії на роль, яку відіграв цей Пакт, зокрема, таємний додатковий протокол від 23 серпня 1939 року, і дії, викликані ним, у долі українського народу, особливість становища якого напередодні подій 1939 року полягала в тому, що він знаходився під владою трьох (не рахуючи Угорщини) сусідніх держав – Польщі, Румунії та СРСР.

Природне прагнення українського народу до єдності використовувалося радянською пропагандою для виправдання агресивних воєнних дій у вересні 1939 року проти Польщі, тим самим підмінюючи справжню мотивацію, викладену в таємних документах, надуманою.

Згідно з другим і третім пунктами Таємного Додаткового Протоколу від 23 серпня 1939 р., підписаного в Москві Ріббентропом і Молотовим, західноукраїнські землі з’явилися в сфері інтересів СРСР. Події, які розгорнулися у вересні 1939 р., реалізували ці угоди: Західна Україна була анексована СРСР.

Природно, Пакт Ріббентропа – Молотова не передбачав возз’єднання України. Такі поняття, як «визволення», «возз’єднання», не зустрічаються в таємних документах. Зате вони насичені термінологією держав-агресорів: сфери впливу, інтереси сторін, політичні перетворення тощо. Тому ми оцінюємо події вересня 1939 р. як окупацію окупованих Польщею в 1919 р. західноукраїнських земель, наслідок змови двох агресорів проти третього. На заново захоплених споконвічних українських землях радянські власті продовжували геноцид проти нашого народу, початий на Східній Україні (я маю на увазі радянський період) після жовтневих подій 1917 року.

Він проявлявся в масовій депортації в Сибір, розстрілах і переслідуваннях місцевого населення вже до початку війни з Німеччиною … Як повідомляє дослідник М.С. Парсаданов у статті «Депортація населення із Західної України і Західної Білоруссії в 1939-1941 рр.», в період з листопада 1939 р. по листопад 1940 р. насильно виселено з цих земель 312 800 сімей або 1 173 170 чоловік, ц.зн. 10% населення.

Сьогодні ми можемо впевнено сказати, що це був запланований замах на саме існування українського народу. Пакт вплинув на соборність українських земель, вона стала реальністю, але реальністю стала національна катастрофа також внаслідок цього Пакту. Одним із наслідків терору проти нашого народу був широкий рух у 40-х роках на Україні, який, в свою чергу, забрав десятки тисяч жертв і поповнив сотнями тисяч політв’язнів радянські концтабори.

Довгий час офіційна пропаганда нав’язувала нашому народові твердження про визвольний характер для західноукраїнського населення воєнної кампанії 1939 року. Кривава практика керівництва цими землями дискредитувала брехливі версії, а план депортації в Сибір усього українського народу, за визнанням М.Хрущьова у доповіді «Культ особи і його наслідки» на ХХ з’їзді КПРС, опрацьований сталінською верхівкою напередодні війни з Німеччиною, розкрив імперські мотиви дій проти Польщі.

Радянські історики покликаються на ухвалу Народних Зборів представників Західної України в жовтні 1939 року, які заявили про своє бажання приєднатися до СРСР. За наявності на західноукраїнських землях радянських військ така ухвала не мала альтернативи. Щось не відомий випадок, де народ, на землю якого вступив радянський солдат, приймав би іншу ухвалу.

Видатний український письменник і кінорежисер, всесвітньо відомий Олександр Довженко ще в 1939 році зауважив, що 1939-й був роком вирішення долі нашого народу без нашого народу. Наш композитор Станіслав Людкевич якось жартома висловився: «Нас визволили – і на це нема ради». Якраз у цьому вбачаємо неправомочність Пакту, оскільки він торкався третьої сторони, яка не тільки не підписала його, але й була в повному невіданні про його задум і реалізацію. Це не значить, що нашому народу була чужа думка про возз’єднання.

Прагнення західних українців до соборності в єдиній національній державі завжди жило в нашому народі, бо землі Галичини, Західної Волині, Північної Буковини – здавен-давна українські території, які були колись частиною Київської Русі, пізніше – Галицько-Волинського князівства. Подальша доля цих земель була вельми драматична. В ХІV ст. вони опинилися під Польщею, у ХVІІІ – під Австрією. І коли на уламках Австро-Угорщини виникла ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка), а на руїнах Російської імперії – УНР (Українська Народна Республіка), то однією з перших великих політичних акцій двох незалежних Українських держав було возз’єднання в одній Українській державі, юридично оформлене 22 січня 1919 р. Загальним Актом Злуки (Возз’єднання). Починаючи з 1989 року громадськість України відзначає цей день як свято нашої національної незалежності і соборності.

(Фрагменти виступу на Міжнародній конференції з нагоди 50-річчя Пакту Ріббентропа – Молотова в м. Таллінні, серпень, 1989 р.)

Світлину взято з http://www.iwm.org.uk/collections/item/object/205188193 (© IWM (HU 39964))