Стояр (Ярослав Старух). Безсмертні Крути!

«Все йде, все минає і краю немає»…
Але не все минає безслідно,
Є чини і діла, яких память триває вічно.

Тисячі років минули від часу славної оборони трьох сотень спартанських героїв під Термопілями. Але людська память не забула їхнього геройства і славить по всьому світі по сьогоднішній день, як приклад посвяти і героїзму.
Вони згинули, але здобули собі і свойому народові честь і безсмертну славу.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29-го січня 1918 року згинуло під Крутами біля Київа в геройському бою 300 молодих юнаків, київських школярів, які вирушили, щоб оборонити своїми грудьми столицю України, загрожену червоною навалою.
Багато тисячів і сотень тисяч жертв зложив і складає український народ у довгій боротьбі за своє визволення і волю.
Але жертва Крутів більша, дорожча й святіша для нас за многі інші.
Бо це був той великий і грізний час на початку наших визвольних змагань 1917-18-тих років, перший, великий геройський чин, перша велика, свідома жертва крови, яка пробудила і відродила сумління народу.

На початку революції 17-тих років, українське політичне життя було приспане фальшивими надіями на братерство наших сусідів і на їхню вірність засадам миролюбних інтернаціональних кличів, які вони голосили. Заколисані тими надіями, захоплені цілим серцем великими ідеями людського братерства і солідарності, не бачили тодішні наші провідники, що відвічні вороги України що іншого говорять, а що іншого роблять; голосять братерство, миролюбство, рівність й інтернаціоналізм, а готують зброю, війну і неволю.
Коли опісля московські большевики напали зрадливо на молоду Українську Народню Республіку,- вона була зовсім не приготована до оборони. Не було готового війська навіть на оборону столиці. А гарні й шляхетні кличі, що принесли успіх на мітингах,- проти большевиків не помагали. Вони не слухали жодних кличів та ідей, вони хотіли здобуть на ново для Росії Україну, хотіли знову нашої землі, нашого заліза, вугілля і пшениці, нашої праці і крови, доступу до Чорного моря й усіх інших багацтв української землі й українського народу. Інтернаціональні засади трактували вони лише, як пропагандивну зброю, щоб лекше других ослаблювати й засвоювати й лекше оправдати перед світом свої злочини.

От тоді то, в крайній розпучливій ситуації, вирушив на оборону столиці, замість війська, якого не було, добровольчий курінь київської шкільної молоді.
Молоді учні, ще прямо діти, не вишколені військово й слабо узброєні, але сильні великою ідеєю любови до своєї батьківщини, вирушили під Крути проти московських червоних військ, щоб їм заступити своїми грудьми шлях на Київ, і щоб жертвою свойого життя і крови змити ганьбу легковірних незрячих батьків, які занедбали те, що для молодої народжуючоїсь нашої держави було найважніше: славна збройна сила.

У цьому памятному бою під Крутами полягли молоді лицарі України геройською смертю. Але память про них і про їх чин живе і жити буде безсмертно, поки житиме на землі український народ!

Своїм геройським збройним чином трясли вони вже тоді сумлінням народу і дали початок новому розділові збройної боротьби проти московсько-большевицького наїзду, яка продовжувалась опісля ще повних три роки.
Своїм геройським чином доказали також молоді лицарі Крутів, що українська ідея є більшою і сильнішою від усіх фальшивих чужих доктрин, що тільки за цією Ідеєю пішов найкращий, найідейніший цвіт української молоді, що для неї пішов він свідомо на смерть.

Своїм чином здемаскували також Герої Крутів ідеологію большевизму як чужу й ворожу українському народові.
Бо там, під Крутами станули до бою проти московської навали – не поміщики і фабриканти, як люблять говорити про всіх своїх противників большевики,- не буржуї й капіталісти, не німецькі, чи які інші агенти, але цвіт народу, те, що є в кожному здоровому народі найкраще і найчистіше – його молодь!

Під Крутами станули на захист української державності цвіт і краса України, найідейніша українська молодь, молоденькі учні школярі, діти київського пролетаріяту. А проти них станула чужа, дика, наїздницька орда.

Своїм чином створили Лицарі Крутів безсмертну героїчну легенду. Ця легенда виховала й далі виховує нове українське покоління, яке вже ніколи більше не допустить до трагедії Крутів, яке не лишить ніколи більше свойого народу без зброї, яке не вірить і не повірить ніколи жодним чужим брехням і пропагандам, хочби як солодко були вони мальовані. Нове українське покоління, виховане на трагедії і на героїчній легенді Крутів навчилось числити тільки на свій народ і його власні сили, а не на чужі опіки, обіцянки, поміч і допомогу, навчилось цінити понад усе зброю, військову силу і добру організацію.

Не відкидаючи в нічому взнеслих, шляхетних вселюдських ідеалів, нове українське покоління вміє розрізнити тих, які тими ідеалами торгують для своїх імперіалістичних цілей.

Нове українське покоління Крутянців знає, що Україна тоді побачить здійсненя вселюдських ідеалів, з яких першими є ідеал свободи і справедливості, коли собі їх виборе.

Слава Україні!

Джерело: Видання ОУН “Інформативні вісті.” – ч.4. – 29 січня 1946 р.

Ілюстрація: Микола Бідняк. “Бій під Крутами”.

%d блогерам подобається це: