П’ять років тому розпочалась одна з найбрудніших виборчих кампаній в історії України. «Полювання на Президента Ющенка триває» – ці слова філософа, дисидента і радянського політв’язня Юрія Бадзя найкраще описують те, що відбувалося протягом липня – жовтня 2012 року, і далі – аж до березня року 2013.
Як безпосередній учасник тих подій, можу і маю засвідчити: всі звинувачення на адресу лідера «Нашої України» будувалися за принципом: чим більшою і абсурднішою буде брехня, тим більше шансів, що в неї повірять. З тих часів значна кількість дійових осіб сучасної української політики стали для мене особисто категорично нерукопотисними. Якими б «успішними» сьогодні не були ці люди, я їм не заздрю, адже кожен із них, як казав один із кіногероїв, «щоранку бачить у дзеркалі зрадника».
В моїй автівці досі висить наліпка зі словами: «Я також непідконтрольний Кремлю». На жаль, гіркий досвід п’ятирічної давнини підказує: час її зняти ще не настав.
На світлині з Інтернет-сайту «Нашої України»: Віктор Ющенко біля агітаційного намету. Львів, вересень 2012 року.
НАСПРАВДІ 
Віктор Ющенко мій Президент !!!
Пишаюсь Вами Вікторе Андрійовичу. Ваш вклад ву відродження української нації неоціненний. Ваші досягнення в розбудові України не перевершені. Не кожному це зрозуміти.