Міф № 13: Ющенко оточив себе корупціонерами – “любими друзями”

Останніми днями багато говорять про «конфлікт, який був між Ющенком і Тимошенко» в 2005 році, висловлюючи сподівання на те, що сьогоднішні Президент і Прем’єр-міністр «не наступатимуть знову на граблі». Варто нагадати, про які саме події 2005 року йдеться.

5 вересня 2005 року. Колишній державний секретар Олександр Зінченко заявляє, що «Секретар Ради національної безпеки і оборони Порошенко, перший помічник президента Третяков, кілька їх партнерів, як Мартиненко, цинічно і системно реалізують свій сценарій використання влади у власних цілях».

8 вересня 2005 року. Президент Віктор Ющенко відправляє у відставку уряд на чолі з Юлією Тимошенко та секретаря РНБО Петра Порошенка, пояснюючи своє рішення тим, що «… ті звинувачення, які пролунали, переконаний, що звинувачення, які є безпідставними, але сильними, на які я політично повинен реагувати».

9 вересня 2005 року. Юлія Тимошенко в своєму телевізійному виступі називає Олександра Зінченка «Сашею» та каже, що в Порошенка, Мартиненка, Третякова, Безсмертного «… руки зайняті, вони постійно щось там, перепрошую, тирять в державі».

Зараз доволі легко зрозуміти, на чиєму боці була правда в ті драматичні вересневі дні. Але яке це має відношення до сьогоднішньої політичної ситуації? Чи, може, «наступає на граблі» той, хто повторює штампи, не бажаючи знати справжню історію?

Comments

  1. Люди, перед тим, як знову панікувати – “нас зливають, як в 2005, знов скубуться за посади” – розберіться, що ж насправді відбулося в 2005? в 2005 зібралася команда людей, які хотіли і могли робити реформи, але всю владу в руки дали хреновій популістці з косою. бо ми, народ, сприймали її як таку собі Жанну Д’Арк. Ющенко вже тоді бачив, хто вона є, але не міг піти проти народу, який кричав юля-юля на майдані. І от ця курва, яка насправді є тупою і обмеженою, не здатною робити нічого, крім красивих жестів на публіку (зараз вона вже і це робити розучилась), почала збирати спеціалістів і професіоналів, які зайшли тоді в кабмін і хотіли ділом займатися, на безкінечні наради по 12 годин, на яких вона віщала свої тупості. Грамотні люди просто хреніли від цього, а ця падла, помітивши, що щось вона не тягне, і розумні люди починають вже на неї скоса поглядати, почала обливати всіх брудом і зіштовхувати лобами. Ющенко тоді повівся, як інтелігентний Європейський політик – коли лунають звинувачення у хоча б найдрібнішій корупції – йдуть у відставку всі, а потім вже починають розбиратися. але, на жаль, ми тоді ще далеко не були Європою, і як дурні дітки повелися на брудну інтригу. В результаті юлька на довгі роки закріпила за собою образ ображеної підлими чоловіками бідної жертви, а Ющенко та Порошенко так і залишились облиті брудом.
    Я не вірю. що зараз відбувається те саме.
    Сєня – не юлька. Я хочу вірити, що він просто ще молодий пацан з великими амбіціями, але й з великм потенціалом, і йому можна пробачити його пацанячі витрибеньки.
    Порох вже навчений гірким досвідом Ющенка. він вже не сподівається. що всі люди самі розберуться, хто правий, а хто винний. Він розуміє, що людей треба виховувати, все їм пояснювати, іноді, можливо, й жорстко. І те, що вони зараз вже тиждень (ой. лишенько, цілий тиждень – як же це можна витерпіти???) намагаються узгодити спільні позиції – це нормальний процес! І посади поділити, з рештою, треба – це НОРМАЛЬНО! адже перед тим, як починати велику та складну справу, треба визначитися. хто який шматок роботи краще зробить.
    Зрештою, я сподіваюся, і ми вже не ті довірливі дітки, які сподівалися на дива від “святої юленькі” та думали, що один грамотний професіонал Ющенко самотужки виведе країну з дупи. Я бачу навкруги все більше людей, які готові до важкої праці самотужки, в яких очі горять та руки чішуться. Тож не панікуймо, друзі, не розчаровуємося. Так, і непогано було б ще кожному ще раз проаналізувати події 10-ти річної давнини. і нарешті розібратися. хто тоді був правий, а хто всіх злив.

    • Фріц Теофіл says:

      Сєня, звичайно, не Юлька. Але різниця між ними полягає не стільки в моральній площині, скільки в можливостях. Пам`ятаю, як Яценюк виступав проти вшанування бійців, або за передачу української газотранспортної системи міжнародному консорціуму за участі Росії. Тобто, він достатньо безпринципна людина ( хоч і не така небезпечна для України, як Тимошенко ) і думати, що його вибрики є вибриками запального юнака :))) – значить, заспокоювати себе казками.

      Чим Сєня відрізняється від Юльки? По-перше, в нього немає такого впливу на народ, який був в Тимошенко через її фактичну монополію на ЗМІ ( ті, якими послуговувались патріотично налаштовані громадяни ) та, прости Господи, харизму. По-друге ( припущення ), він не такою мірою в руках у Путіна, як Тимошенко. І навіть якщо це припущення невірне і Яценюк – путінська маріонетка… все-одно Путіну доведеться робити поправку на пункт перший. Хтось би ще додав пункт третій – неспівмірність амбіцій цих двох політиків. Але, на мою особисту думку, амбіції Тимошенко були ( є ) значною мірою награними. З метою зайвий раз збити людей з пантелику. Бо коли людина бачить таку королеву, то може подумати: “Ну, принаймні лизати сраку Путіну вона не буде! ( З самої тільки гордості! )” Але практика показала, що в цьому плані вона заткнула за пояс всіх холуїв Путіна разом узятих. Цей факт не заперечує амбітності як такої, але високі амбіції, починаючи з певного рівня, вимагають від людини тримати марку. Поведінка Тимошенко показала, що вище, ніж на посаду путінського гауляйтера округу Малоросія вона не цілила.

  2. Фріц Теофіл says:

    Точно. Знаю я одну блогерку – пише розумні та загалом правильні пости. Але в кожен з них вона вставляє: “не дай Бог таких чварів, як в Ющенка з Тимошенко.” Притому, що Тимошенко вона не любить, а Ющенкові “віддає належне” ( хоч і не до кінця ). Але не хоче розуміти, що її слова звучать десь так: “Чвари між Маннергеймом і Сталіним.”, або так: “Чвари між Черчіллем та Гітлером.”

    Але певний урок з вересня 2005-го та наступних подій все ж можна винести. Інформаційна політика. Тимошенко тоді кричала в усі свої рупори ( газету “Вечерние Вести”, наприклад, читала, без перебільшення вся Україна. ), а сторона Ющенка була німою ( і залишається такою донині ). Через що наш народ вівся так, що я чудово розумію тих росіян, яким зараз соромно.

    Порошенкові до Ющенка, як Ірванцеві до Тараса Шевченка. Однак, він міг би навчитися на помилках Віктора Андрійовича. Але ні. Його атакують роями абсурдно-брехливих звинувачень, ніби він “вбиває наших хлопців”, “здає Україну москалям” … а його команда не здатна виробити на це адекватну контртактику ( як і команда Ющенка в свій час ). Тому, вороги України не втрачають надію.

  3. Ярослава Ткачук says:

    Якщо навіть після таких скандалів, він не відважується зробити рішучих кроків, боюсь, що ми скочуємося в прірву, з якої можемо і не вибратись.Відчуття таке, що президент Порошенко сьогодні немає жодного плану та стратегії. І ще мені дуже , ну дуже-дуже не подобається, коли президент України на РНБО послуговується мовою одвічного ворога України.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: