Політична криза 2006-2007 років у контексті історичного процесу

27 травня 2007 року закінчилась одна з найбільших політичних криз в історії України. Президент Віктор Ющенко, Прем’єр-міністр Віктор Янукович і Голова Верховної Ради Олександр Мороз дійшли згоди щодо проведення дострокових парламентських виборів. Віктор Ющенко вдруге (перший раз був у грудні 2004 року) домовився з Віктором Януковичем про нові вибори, які невдовзі призвели до відсторонення лідера Партії Регіонів від влади. Критики третього Президента України зазвичай демонструють вибіркову пам’ять стосовно тих подій. «Призначення Януковича Прем’єром» вважається чи не найбільшою «зрадою» Віктора  Ющенка. Натомість розвиток ситуації на початку 2007 року не згадують, адже відсторонення Віктора Януковича від влади повністю спростовує міф про те, що Віктор Ющенко «перейшов на бік регіоналів». Сьогодні, коли загроза сепаратизму, наочно продемонстрована в Северодонецьку в 2004 році, стала нашою трагічною реальністю, маємо нарешті замислитись над відповіддю на запитання, що його ставить третій Президент України в своїй книзі спогадів «Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті»: «Яка могла бути альтернатива?!» Що чекало на Україну в разі, якби Президент всупереч Конституції відмовився вносити кандидатуру Віктора Януковича до Верховної Ради? Чи не мали б ми ту саму ситуацію в Криму, в Луганській і Донецькій областях, яку маємо зараз? Чи вартувала реальна загроза такого розвитку подій тих місяців, які Янукович пробув на посаді Прем’єр-міністра до моменту, коли його було відсторонено від влади конституційним шляхом? Це запитання є одним із ключових для розуміння сьогоднішньої ситуації в нашій країні і прогнозування її майбутнього.