Віктор Ющенко про Симона Петлюру

Симон Васильович Петлюра (10 (22) травня 1879, Полтава — 25 травня 1926, Париж) — український державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил, Головний Отаман Української Армії, Голова Директорії УНР.

20894

Сьогодні вшановуємо пам’ять великого українця – Симона Васильовича Петлюри. Постать, безумовно, знакова; постать, що посідає особливе місце в нашій українській історії. Людина, яка стала одним із символів українського державотворення ХХ століття.

У великій хвилі Української революції він виростає в провідного політичного і державного лідера. Як член Української Центральної Ради, генеральний секретар військових справ УНР Петлюра відіграв вирішальну роль у створенні української національної армії. Саме він наприкінці 1917 року сформував Гайдамацький кіш Слобідської України, разом з яким виступив проти більшовицької агресії. Як ніхто інший він розумів: «В боротьбі виростає сила, розвивається свідомість, набирає животворної енергії національна воля, боротьба ставить на порядок денний питання про організацію національних сил, про сталеві, міцні форми цієї організації.»

В умовах одночасної війни з більшовиками і денікінцями Симон Петлюра взяв на себе історичну відповідальність за долю Батьківщини й зробив усе можливе, щоб відстояти українську незалежність.

Петлюра, як ніхто інший, був небезпечний для комуністичної імперії. 25 травня 1926 року постріли більшовицького агента обірвали його життя.

Нашому народові та світовій громадськості десятиліттями нав’язували сфальсифіковані уявлення про його життя і боротьбу. Комуністичний режим доклав усіх зусиль, щоб очорнити людину, яка присвятила себе справі незалежності України, стояла біля витоків її державності, відіграла провідну роль у створенні вітчизняного війська.

Час жити своїм розумом. Час стати самими собою й навчитися поважати себе і свою власну історію, пам’ятати своїх власних героїв. Час поглянути на нашу історію рідним, чистим поглядом. Час оцінювати її з українських, а не нав’язаних ззовні позицій

З далі нинішнього часу бачимо, що Симон Петлюра був найбільш сильним, стійким та реально мислячим із лідерів Української революції.

У цьому сенсі він наш сучасник, наш однодумець і наш соратник. Нам і сьогодні потрібні його дух, відданість українській меті, твердість, цілеспрямованість, його досвід і мудра порада.

Переконаний, що глибоке і об’єктивне вивчення діяльності Симона Петлюри, належне вшанування пам’яті цього великого українця є нашим патріотичним обов’язком як перед попередніми так і перед наступними поколіннями.

Джерела:

http://www.president.gov.ua/news/13936.html

http://www.memory.gov.ua/ua/publication/print/1419.htm

Comments

  1. Насправді, як і “славнозвісна” Ю. Тимошенко, Симон Петлюра прагнув одноосібної влади, тому відмовлявся від співпраці з М. Грушевським, звалив гетьмана Скоропадського – а сам нічого не зміг створити нового і ліпшого. Таким чином історія повторюється: українці були дезорієнтовані, уряди змінювались (з 1918 по 1921 – три рази). Врешті народ схотів “твердої руки” – отримав голодомор і велику Сибір. Пам’ятати про С. Петлюру треба – але ВСЮ правду.

    • Фріц Теофіл says:

      Пані Тетяно, ваша аналогія не є вдалою. Петлюра робив помилки, робив він і дурниці, але зрадником України і агентом Кремля він не був. А Ю. Тимошенко, одразу після того, як їй виписали в Москві індульгенцію ( восени 2005-го ), стала сумлінною працівницею Руки Москви. Точно такою, як Янукович, Сіманєнка, Вітрєнка, Калєсніченка, Мороз і т.д. Залишивши трохи патріотичної риторики, щоб дурити дурнів… Так що, якщо її з кимось можна і порівняти, то хіба що з Ярославом Галаном, або з сумної слави наказним полковником Носом. Але, в жодному разі – не з Петлюрою.

      Що ж до часів, в які діяв Петлюра – то вони не дуже, м`яко кажучи, сприяли демократії. Вчорашнім малоросам та царським холопам було безкінечно далеко до справжніх свідомих громадян та українців. А свідома українська інтелігенція, в більшості своїй, ганялась по полю за сонячними зайчиками, такими, як “соціалізм”, “мир в усьому світі”, “братерство народів”, “розбудову світу за новими законами соціалізму ( комунізму, анархії, тощо )”. А світ, який збирались розбудовувати наші соціалісти, нагадував джунглі, в яких треба вміти за себе постояти. Бо з`їдять. Українці і могли б за себе постояти, якби знали – “А нафіга?” В таких умовах, сильна рука, яка б об`єднала Україну, була б зовсім не поганим варіантом. Тільки при умові, щоб ця рука була українською. Бо всі ці інтелігентські соціалізми-конкордизми народ не розумів, а сильну руку – розумів. Цим і скористались російські більшовики – замість нас. Свою “сильну руку” вони ще й щедро приправили обіцянками на простій, зрозумілій мові.

      Симон Петлюра спробав зіграти роль “сильної української руки” і вкінець-кінців зазнав поразки. Може тому, що він не Маннергейм. А може тому, що “хохли-малороси-українці” – набагато важчий матеріал для створення громадянського суспільства, ніж фінни. Хтозна.

      І ще одне. Олена Теліга, Степан Бандера та Іван Багряний ніколи б не подумали, що зрештою історія поставить їхні імена поруч. Але зараз так воно і є. Так само, як багато інших наших діячів, митців, героїв. І ми маємо переймати від них все найкраще, не переймаючи дурниць навіть у Богдана Хмельницького.

Написати відповідь до Тетяна Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: