Втрачені можливості

Десять років тому розпочав роботу уряд Юрія Єханурова. «Якщо взяти усі 5 років моєї президентської каденції»,- пише Віктор Ющенко в своїх спогадах,- «саме Юрій Іванович Єхануров проявив себе як найкращий прем’єр-міністр». У радіозверненні 6 березня 2006 року Президент Ющенко назвав головним досягненням уряду Єханурова стабілізацію ситуації в країні. «Протягом жовтня – грудня минулого року вдалося зупинити падіння рівня ВВП. А в січні 2006 року забезпечити його приріст майже на один відсоток»,- зазначав Президент,- «Рівень інфляції у 2005 році зупинився на позначці 10,3%, тоді як у 2004 році він перевищив 12%. Сума інвестицій досягла рекордної для української економіки цифри – семи мільярдів восьмисот мільйонів доларів.» Позитивні тенденції в українській економіці зберігалися до самої відставки уряду Єханурова в серпні 2006 року. «Просто прийшла людина, яка з ранку до вечора займається урядовою роботою, … прагматик … [для якого] політика була чужою тіткою, поняттям другорядним.» На відміну від своїх попередників і наступників, Юлії Тимошенко та Віктора Януковича, Юрій Іванович не тільки говорив, але й діяв за власним принципом: «Найбільш ефективним є уряд, який не турбується про майбутні вибори, а переймається майбутнім свого народу.»

Нажаль весь період прем’єрства Юрія Єханурова супроводжувався штучно створеними скандалами. «Я думаю, що владолюбство і було генеральною пружиною, яка весь час розривала стрій команди. Мотив був один: нереалізовані політичні амбіції».- пише Віктор Ющенко.- «І трапилось так, що під асфальтний каток цих амбіцій потрапили здобутки Помаранчевої революції. Стрічки докупи складати, плачі розводити, говорити про ідеали Майдану – то все пусті балачки були. Ті люди грали в іншу політику, не про Майдан їм йшлося. Коли на посаду прем’єр-міністра я запропонував Юрія Єханоурова, це відразу стало помітно.»

Юрій Бадзьо: «Готуючись сформувати новий уряд, Президент проводить нараду керівників парламентських фракцій, на якій було прийнято Декларацію порозуміння в інтересах країни, на посаду Прем’єр-міністра пропонує Ю. Єханурова, кваліфікованого, на загальну думку, економіста і не обтяженого намулом політичної конфліктності.

Перше результативне голосування за кандидатуру Ю. Єханурова зірвала Ю. Тимошенко: вона скликала членів фракції БЮТ до себе і протримала їх у своєму кабінеті доти, доки не пройшло голосування.

Рятуючи ситуацію, Президент підписує з В. Януковичем меморандум співпраці. Ю. Єхануров стає Прем’єр-міністром, уряд оперативно сформовано.

І Декларація, і Меморандум були справою публічною, і там, і там провідна ідея – політична стабілізація країни.

Пропаганда кліки [Тимошенко-Турчинова] тлумачить дії Президента як зраду Майдану, як «зговір» – з ким? з парламентською опозицією? А хіба без намагання порозумітися з нею можлива успішна робота Верховної Ради? Дух ненависті-війни затуманює свідомість Тимошенко – «меморандум» поповнює ряд спекулятивних понять її демагогічної мови – «корупція», «оточення», «меморандум».»

Далі, використавши питання енергетичної безпеки та газової тематики в якості приводу для дестабілізації політичної ситуації (закидали встановлення ціни на газ для України на рівні 95 доларів за тисячу кубометрів; порівняймо ці умови с наступними угодами, що їх уклали уряди під проводом Юлії Тимошенко та Віктора Януковича), Партія регіонів, КПУ, СДПУ (о) та БЮТ спільними зусиллями відправляють уряд Юрія Єханурова у відставку.

«Відставка Кабінету міністрів на чолі з Єхануровим – це жорстка і адекватна реакція українського парламенту на зраду національних інтересів уряду в газовій сфері, бездарність, непрофесіоналізм та корумпованість виконавчої влади».- йшлося в заяві Блоку Юлії Тимошенко від 10 січня 2006 року.

«Сили, які примали рішення про відставку уряду, добре розуміли, що роблять неконституційний крок, адже чинний Парламент не зможе сформувати новий уряд».- наголошує Віктор Ющенко. Тобто йшлося виключно про дискредитацію чинного уряду і, як наслідок, дестабілізацію ситуації в країні.

Віктор Ющенко пояснює такі дії вчорашніх партнерів по коаліції «Сила народу» тим, що «після  зустрічі з Путіним і Івановим [у вересні 2005 року в Москві] та призупинення кримінальної справи в Росії вона [тобто Юлія Тимошенко] повертається з політичним завданням, на кшталт того, що відбувалися у Грузії в протистоянні президента Саакашвілі та прем’єра Іванішвілі. Завдання було подібним: дискредитація помаранчевого руху та його лідера Ющенка.»

Про цілеспрямовану дискредитацію говорить і Юрій Бадзьо: «У кампанії до парламентських виборів 2006 р. президентська «Наша Україна», як одностайно свідчать соціологічні дослідження, весь час іде попереду БЮТ. Щоб змінити ситуацію на свою користь, Тимошенко робить наголос на звинуваченні «НУ» та Президента в закулісних переговорах з Партією регіонів про створення з нею коаліції… [З поширеного напередодні виборів БЮТ рекламного ролика випливає, що] політичні та економічні кризи в час нової влади творила… сама влада! Мовляв, щоб усунути з посади Прем’єр-міністра Тимошенко і призначити замість неї свого «олігарха». З фільму випливає, що газову кризу в російсько-українських взаєминах створила українська влада – в інтересах фінансового збагачення «помаранчевих» корупціонерів… За два дні до голосування О. Турчинов звинувачує владу (фактично – Президента В. Ющенка) в намірі фальсифікувати результати виборів… На закритому засіданні тимошенківського об’єднання «Батьківщина» Ю. Тимошенко дає вказівку своїм активістам у передвиборній боротьбі «відкушувати» виборців від «Нашої України»»

«2006 р. БЮТ провів вибори до Верховної Ради з різкою критикою союзника по коаліції НУ (операції «оточення», «любі друзі» та ін.)».- стверджує Олександр Кравчук.- «Наслідок — значна втрата голосів НУ, через що блок «БЮТ — НУ» не набрав половини всіх голосів і став залежним від Мороза. Наслідок — керівні посади у Верховній Раді та уряді перейшли у руки «регіоналів» та комуністів, а не БЮТ та НУ.»

«Не була б зруйнована єдність помаранчевих – не було б того уряду [Віктора Януковича]. Це правда, яку сьогодні мало хто здатний прийняти з моїх опонентів серед «демократичних сил»».- підводить гіркий підсумок Віктор Ющенко.

«Уряд виконав головне завдання, що було поставлене президентом України»,- зазначив Прем’єр-міністр Юрій Єхануров, звітуючи про роботу Уряду за перше півріччя 2006 року.- «Ми стабілізували економіку та сформували необхідні передумови для її виходу на траєкторію сталого зростання.» Перед Україною відкривалися великі можливості. Нажаль через подальшу дестабілізацію політичної ситуації реалізувати їх не вдалося.

Джерела:

Віктор Ющенко. “Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам’яті”.
Радіозвернення Президента України Віктора Ющенка „Робота уряду в 2005 році”.
Юрій Єхануров: «Найбільш ефективним є уряд, який не турбується про майбутні вибори, а переймається майбутнім свого народу».
Юрій Бадзьо. “Бойові генерали, сивоусі парубки з української вулиці і троянська кобила історичного процесу”.
Олександр Кравчук. “Як Ющенко заважав Тимошенко. Фальшиві міфи у світлі фактів”.

Фото з сайту Kiev Ukraine News Blog.