Не варто наслідувати Путіну

Шановний Володимир Буковський пропонує навчити нас «посылать Путина». В якості обгрунтування російський дисидент наводить повчальну історію з власного життя:

«В  35-ом Пермском лагере был такой межнациональный совет. И совет неофициально решал лагерные проблемы, чтобы произвола не было. И вот на совете украинцы говорят: у нас проблема, нашего пожилого интеллигентного  учителя из Закарпатья всё время вызывает кум (кум, это лагерный опер), а из своего кабинета посылает в карцер на пятнадцать суток. И так всё время, а человек пожилой, здоровьем не блещет. Мы, говорят, не знаем, что делать. Я отвечаю, что ситуация ясна: «Кум его вербует, а он не умеет кума послать. Учитель интеллигентно говорит, ой не могу, не хочу. А тут надо чётко по-русски послать, глядя в глаза». Высокий совет попросил меня всё это ему объяснить. Выходит человек из карцера, я к нему подошёл, мы заварили чайку, и я объяснил ему, что мне поручено научить вас, как послать кума. Учитель покраснел, говорит, мол, не могу говорить таких слов. Часа два я его учил посылать. У него даже губы не складывались для этого выражения, он знал несколько языков, а послать не мог. Но научил его. Кум его снова вызвал, учитель послал, его снова заперли в карцер. Но больше его не трогали.»

Дякуючи Володимиру Буковському за такий яскравий приклад, категорично не погоджуюсь із його висновками. На моє переконання, нездатність «чётко по-русски послать» як раз і відрізняє цивілізовану людину від такого представника «новой общности людей – советского народа», як Путін. Не варто йому наслідувати. Будьмо цивілізованими людьми.

Comments

  1. Фріц Теофіл says:

    Вибачаюсь за офф-топ, але маю цікаву ідею.

    Хтось писав, що на фронті мало добровольців – вдесятеро менше, ніж потрібно. Що бійцям нічого їсти і часто бракує найбільш необхідного. І робить з цього висновок – український народ спить. Але висновок цей невірний.

    Річ у тім, що попри, здавалося б, цілі гори інформації на цю тему, люди все-одно дуже мало знають про це, через її ( інформації ) невпорядкованість та неконкретність. Що може знати про це людина, яка не має численних знайомих в АТО та силових структурах? Тільки те, що десь є скриньки для грошей та кошики для їжі, що десь, здається, можна завербуватися і що в Олени Білозерської є чорне кошеня на прізвисько Ватник. Оце і вся конкретика. А цього, насправді, мало.

    Потрібен мобілізаційний інформаційний бюлетень ( для початку – хоча б в інтернеті ), з якого кожна людина, яка бажає взяти участь в обороні України, могла б дістати корисну для себе інформацію. Все, що треба знати потенційному добровольцеві та бажаючому пройти підготовку. Де зараз найбільше потрібні волонтери і куди найдоцільніше віднести матеріальну допомогу.

    Це джерело корисної інформації має бути всеукраїнським з відділами по Києву, Харкову, Львову, Одесі та іншим містам ( хоча б обласним центрам ) нашої країни. Тоді народ наш отримає точку опори і шанси Путіна на перемогу суттєво зменшаться.

    А люди ( та організації ), які будуть вести цей бюлетень, сильно підвищать цим свою популярність.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: