Обітниця мовчання

На світлині: Юлія Тимошенко та Володимир Путін. 19 січня 2009 року (http://ua.112.ua/statji/nezalezhna-ukraina-u-fotohrafiiakh-chastyna-2-253474.html).

“Мене завжди дивувала політична істерія навколо газових угод 2009 року – її підняли слабкі та недалекоглядні політики. Я була впевнена, що тільки час доведе справжню силу цих угод”, – таку оцінку дала московській газовій угоді Юлія Тимошенко. На жаль, колишня Прем’єр-міністр України не пояснила, в чому полягає “сила” умови “бери або плати” або “таємної” частини угоди, якою “Газпром” заохочував “Нафтогаз” до привласнення газу, який не належав жодній із сторін. Утім, подібна позиція Юлії Тимошенко цілком зрозуміла, бо визнання будь-якої іншої версії щодо причин укладання сумнозвісної угоди (зокрема, в контексті готовності відповідати “на погрози та провокації” путінської Росії “палкими обіймами”, про яку тодішня кандидат в Президенти України заявила в інтерв’ю газеті “Le Monde” в березні 2009 року) сьогодні було б рівноцінно політичному самогубству.

Звертає на себе увагу “обітниця мовчання” стосовно московської газової угоди з боку інших українських політиків і громадських діячів. Наприклад, під час парламентської виборчої кампанії 2012 року “жодна з «канонічних» опозиційних сил не вносила питання про скасування московських газових угод до своєї виборчої програми. Про необхідність їх скасування на рівні програми говорив лише Віктор Ющенко. Він наводив мільярдні суми збитків та акцентував увагу на порушеннях, якими супроводжувалося це підписання”, – констатувала журналіст Ірина Лукомська. Фактично йдеться про ті політичні сили, які сьогодні знаходяться при владі. “Не буду сейчас обсуждать, насколько корректна … формула Путина, упрямо называемая на Украине формулой Тимошенко”, – писав популярний політичний оглядач Віталій Портников у статті “Суд над Тимошенко – это процесс против Путина”. Власне кажучи, серед представників так званої української політичної еліти важко знайти людину, яка б займала послідовну та чітку позицію щодо того, що саме відбулося 19 січня 2009 року в Москві.

Варто зазначити, що крім збитків для української економіки московська газова угода призвела до харківських угод та судового процесу над Юлією Тимошенко, які в свою чергу ускладнили відносини між Україною та ЄС і створили напругу в українському суспільстві, яка вибухнула Майданом 2013-2014 років. “Обітниця мовчання” щодо такої важливої події виглядає, м’яко кажучи, абсурдною і є свідченням незрілості та безвідповідальності українського політикуму.